Віктор народився в селі Мовчанівка Житомирської області, жив у селищі Ружин. Закінчив Погребищенське ВПУ №42, опанувавши спеціальність електрогазозварника та електромонтера з обслуговування електроустановок. Після випуску вступив на строкову службу, а у 2015 році підписав контракт. До 2020 року Віктор захищав країну в лавах 72 ОМБр.
Повернувшись до мирного життя, працював в Ружинському РЕМ «ПАТ ЕК «Житомиробленерго». Найбільшою цінністю для нього була сім'я: дружина, дві доньки та старенькі батьки. Їм і присвячував увесь вільний час.
З початком повномасштабного вторгнення Віктор знову став на захист України. Воював у лавах Об'єднаної штурмової бригади Національної поліції України «Лють». Служив у штурмовому полку «Цунамі».
Посмертно Віктора Мельника нагородили орденом «За мужність» III ступеня, медаллю «За оборону України» та нагрудним знаком «Комбатанський хрест».
«Назавжди в пам'яті залишаться всі дні, прожиті разом, хоч багато з них було в розлуці – спочатку через АТО, а потім повномасштабне вторгнення. Це був найкращий чоловік, батько та син. Важко уявити настільки добру та водночас мужню і безстрашну людину. Він завжди був опорою та стіною для всіх нас. Не хочеться вірити в те що сталося, та небеса справді забирають найкращих», – сказала дружина захисника.
Поховали захисника в селі Заріччя на Житомирщині.
У нього залишилися батьки Лідія та Іван, дружина Дарина, доньки Аріана та Іванна.
