Андрій народився в селі Вищетарасівка Дніпропетровської області. Жив у Запоріжжі. Закінчив Запорізький професійний ліцей залізничного транспорту, де здобув професію зварювальника-газорізальника. Працював за фахом на заводі «Запоріжсталь». Захоплювався малюванням, виготовляв 3D-макети. Вільний від роботи час проводив із сім'єю, обожнював гратися з сином Дмитром. Любив комп'ютерні ігри.
Під час повномасштабної війни у квітні 2022 року чоловік був призваний до лав Державної спеціальної служби транспорту України. Службу проходив у 762-ій бригаді охорони (в/ч Т0940). Обіймав посаду старшого муляра будівельного відділення інженерно-позиційного взводу роти інженерної підтримки батальйону інженерної підтримки.
«Андрій – моє перше й останнє кохання, яке житиме вічно. Ми кохаємо одне одного через світи, але прийде час і ми знову будемо разом. Назавжди в моєму серці, пам'яті, думках. Для мене він живий», – поділилась дружина Ірина.
«Він завжди був усміхненим, з почуттям гумору, приходив на допомогу і допомагав усім, хто цього потребував», – зазначила Тетяна Єлисеєнко, сестра дружини загиблого.
Посмертно захисника нагородили орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
Поховали Андрія в селі Грушеве на Дніпропетровщині.
Вдома на нього чекали дружина, син, рідні, близькі й друзі.
