Артем родом з Миколаївщини. Здобув освіту, одружився, збудував родину. Працював на будівництвах. У 2004 році воював в Іраку. Останні 10 років мешкав із родиною у місті Конотоп на Сумщині. З початком повномасштабної війни чоловік приєднався до місцевої тероборони. Став бійцем 151-го окремого батальйону територіальної оборони Збройних Сил України. Обіймав посаду кулеметника.
«Мій дядя був дуже бойовим і встав на оборону міста Конотоп 15 березня 2022 року. У день загибелі він подзвонив дружині і сказав, що їх різко підняли з навчань і направили в невідомому напрямку. Останні його слова були такі: «У моєму житті багато чого було поганого, і єдине, що я хочу зробити, це захищати свою землю, свою сім'ю, свій народ». У нього завжди був оптимістичний настрій, ані краплі смутку чи страху. У дитинстві він мене багато носив на руках. Дуже хотів познайомити мене зі своєю донечкою. Тепер я знаю точно, що носити на руках її буду я, так як він того бажав», – розповіла племінниця Анастасія.
Поховали воїна у Конотопі.
В Артема залишилися дружина Олена, донька Поліна, брат Юрій, сестри Галина та Ольга,
племінниця Настя.
