Денис народився у Білорусі. Значну частину життя провів на Дніпропетровщині. Закінчив з відзнакою Одеський інститут Сухопутних військ. Звільнився зі служби у 2008 році у званні майора і займався підприємницькою діяльністю в агросфері. Разом з дружиною Ксенією виховав 12-річного сина. Родина оселилася в Херсоні.
З перших днів повномасштабного вторгнення чоловік записався до лав 124-ї бригади територіальної оборони Херсонщини. Його призначили заступником командира роти. Однак коли місто стало окупованим, Денис залишився там, займався волонтерством та відстежував ворожі позиції. Він дуже чекав на звільнення міста.
27 березня Денис поїхав за паливом і не повернувся. У квітні дружина дізналася, що його утримують у полоні і він перебуває у важкому стані після катувань. Згодом полонених вивезли до Севастополя.
У травні тіло офіцера після обміну полоненими вдалося передати рідним. Дениса поховали у Самарі на Дніпропетровщині.
«Не стало найкращої людини у моєму житті, люблячого чоловіка і чудового батька. Він був добрим, мужнім, людина слова, справжній патріот своєї країни!» – зазначила дружина Ксенія.
У чоловіка залишилися дружина і син.
