Іван жив у місті Полтава. У 2020 році закінчив Національний педагогічний університет імені В. Г. Короленка за спеціальністю «Хореографія». Під час навчання брав активну участь у роботі Народного ансамблю спортивного бального танцю «Грація». Також вивчав методику викладання різних видів хореографії та часто виступав на концертах у місті. Навчав дітей спортивно-бальним танцям у школі «Юний Європеєць». Проте, згодом змінив професію і став кухарем у закладі «Початок». Обожнював готувати, активно та цікаво проводити час. На першому місці завжди була сімʼя.
На початку повномасштабної війни чоловік добровільно пішов захищати свою країну від окупантів. Служив у 116-й окремій бригаді територіальної оборони ЗСУ. Обіймав посаду стрільця-регулювальника комендантського відділення однойменних взводу та роти.
За гідну службу Івана нагородили відзнаками «Золотий хрест» та «Ветеран війни», а вже посмертно – орденом «За мужність» III ступеня.
«У перший день війни став на захист своєї родини, міста та рідної України. Боровся до останнього за нашу незалежність, ніколи не здавався, йшов тільки до перемоги. Завжди життєрадісний та щасливий, дуже працьовитий і впертий. Обожнював танцювати та був у цьому неперевершеним, сцена була його місцем сили», – розповіла дружина воїна Олександра.
Поховали захисника на Алеї Слави Затуринського кладовища на Полтавщині.
У грудні 2024 року на фасаді Полтавського ліцею № 31 відкрили меморіальну дошку в пам’ять про Івана Наливайка.
У нього залишилися батьки, брат і дружина.
