Євген народився у місті Пологи Запорізької області. Закінчив Мелітопольський професійний ліцей залізничного транспорту. Працював помічником машиніста тепловоза.
У перший день повномасштабного російського вторгнення чоловік був у відрядженні під Волновахою на Донеччині. Він одразу зрозумів, що відбувається, тому після повернення додому приєднався до місцевої тероборони. Після окупації рідних Пологів він допомагав евакуюватися цивільним. А пізніше виїхав до Запоріжжя, де став бійцем 116-го окремого батальйону територіальної оборони ЗСУ. Служив у розвідці.
У своєму останньому бою Євген прикрив собою командира, який отримав важкі поранення, але вижив. Але тіло побратима винести з поля бою він не зміг.
«Він був найкращим братом. Ми могли покластися одне на одного в будь-якій ситуації. Його слова: «Вони прийшли на нашу землю. Будемо їх бити до останнього поту і подиху», – розповіла сестра загиблого Ірина.
У Євгена залишилися батьки, бабуся, сестра і племінники.
