Іван народився і жив у Києві. Навчався у школі №231. Потім закінчив Відкритий міжнародний університет розвитку людини «Україна». Був фахівцем з ремонту автомобілів. Захоплювався спортом.
Під час повномасштабної війни Іван без вагань став на захист України від російських окупантів. Захищав Батьківщину у лавах 79-ої окремої десантно-штурмової бригади ЗСУ. Мужньо і гідно виконував бойові завдання. Щиро вірив у перемогу над ворогом.
«Завжди був веселим і цікавим хлопцем. Любитель гострих відчуттів, отримував задоволення від швидкої їзди. Для нього його машина Suzuki Grand Vitara – це життя! І щоб не трапилося – фонтан емоцій у машині перетворюється на кайф від процесу водіння, тому що Іван був найспокійніший водій. Поруч з ним – рішучим, мужнім, сміливим і безстрашним – завжди було комфортно, спокійно, зʼявлялось почуття впевненості і довіри. Ми з ним – споріднені душі. Іван – саме той, кого я носитиму з собою назавжди. Це чоловік, який повірив у мене раніше, ніж будь-хто інший. І що б не трапилося, він завжди поряд…» – розповіла подруга загиблого Наталія Нескоромна.
Посмертно солдат Новаковський нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
Поховали Героя на Берковецькому цвинтарі у рідному Києві.
Вдома на Івана чекали мама Тетяна Анатоліївка, двоюрідний брат Олександр, племінник Віталій і друзі.
