Іван народився в селі Малий Раковець Закарпатської області. Закінчив Львівський державний університет внутрішніх справ. У 2006-2007 рр. проходив службу в ЗСУ. Далі 8 років служив в органах внутрішніх справ України, а саме в Печерському районному управлінні внутрішніх справ поліції (міліції) у місті Києві. Тоді ж оселився у Софіївській Борщагівці. Більше 5-ти років служив оперуповноваженим відділу карного розшуку. У 2016-му із спеціальним званням – капітан поліції. Згодом працював помічником заступника гендиректора на телеканалі «Zik», представником інвестора в компанії, директором ТОВ «Інноваційні промислові технології». З 2021-го займався підприємницькою діяльністю. У вільний час їздив на мотофестивалі, оскільки цікавився мотоциклами.
З 28 лютого 2022 року добровільно став на захист України та вступив до лав 128-ї окремої гірсько-штурмової Закарпатської бригади. Обіймав посаду командира відділення – командира бойової машини мотопіхотного взводу.
Посмертно Івана Огняника нагородили орденом «За мужність» ІІІ ступеня та орденом «Хрест Героя».
Поховали захисника у рідному селі.
«Я більше 10 років дружина загиблого. Іван був надзвичайною людиною, таких часто називають воїнами світла. Чесний, відвертий і сміливий. Завжди прагнув до справедливості і правди. Сміливий боєць і командир, який завжди дбав про своїх побратимів. Так і в житті: спочатку за інших, а потім за себе. Був людиною слова, мав добре серце. Був гарним чоловіком і люблячим Татусем. Дуже сумуємо, любимо, пам'ятаємо.... Завжди в наших серцях… Я завжди тебе любила, люблю і буду любити... Нема слів виразити біль втрати...» – написала дружина Вікторія.
У військовослужбовця залишилися дружина і доньки Ніка та Дарія.
На будівлі школи в селі Малий Раковець та в місті Іршава в сквері перед будівлею Іршавського міського Центру позашкільної освіти встановили меморіальні дошки загиблому, а також в центрі села Малий Раковець назвали парк імені Огняника Івана Юрійовича.
