Іван народився у місті Славута Хмельницької області. Навчався у Славутській гімназії №3, потім закінчив Нетішинський професійний ліцей та здобув фах електрогазозварювальника. У вільний час займався боксом, кікбоксингом та боротьбою, обожнював спорт та вів активний спосіб життя. Любив рибалити, проте на це зовсім не вистачало часу.
З 2015 року за покликом серця Іван пов'язав своє життя з військовою службою. Спочатку приєднався до лав ЗСУ та брав участь в АТО. Згодом, під час першої відпустки 2016-го, вступив до Львівської національної академії Сухопутних військ імені Петра Сагайдачного.
Під час повномасштабної війни Іван боронив Україну у складі 109-го окремого гірсько-штурмового батальйону 10-ї бригади. За деякий час разом з підрозділом вирушив звільняти Київську область від російських окупантів. Там герой і прийняв останній бій.
«Іванко був надзвичайно доброю та чуйною людиною. Завжди обіцяв, що захистить всіх своїх рідних і близьких. Його поважали друзі та побратими, цінували рідні. Писати бодай щось про нього після загибелі надзвичайно складно, адже я не можу усвідомити, що ніколи в житті не почую його голос та не розчинюсь в його обіймах, і що мрії залишаться нездійсненими. Безмежно кохаю та сумую», – розповіла кохана дівчина Івана Анастасія.
Посмертно старший лейтенант Охрімчук нагороджений орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня.
Поховали молодого офіцера у селі Пашуки на Хмельниччині.
Вдома на Івана чекали мама Тетяна, сестра Людмила та кохана Анастасія.
