Любомир народився на Івано-Франківщині. Навчався у Коломийській гімназії. Закінчив Прикарпатський національний університет ім. В. Стефаника. Також навчався у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка. Згодом працював там викладачем. До 2016 року був заступником директора з навчально-виховної роботи у рідній Коломийській гімназії. Потім став начальником Управління освіти Коломийської міської ради. Також був депутатом Коломийської міської ради двох скликань.
Коли почалася повномасштабна війна, освітянин з перших днів вирушив захищати Україну. Воював у складі 10-ї окремої гірсько-штурмової бригади. Брав участь у боях за Київську та Луганську області.
«Як би нам цього не хотілося, але війна – надовго! Ми хочемо вірити в дива, але це – не той випадок. Все залежатиме від нашого та «їхнього» ресурсів: людського, військового та економічного. Тому чоловіки, які «не вміють», «не готові», «не ...» – змиріться з думкою, що завжди «петляти» не вийде і вам доведеться взяти в руки зброю. Але у вас є ще час! Тож вчіться та готуйтесь, особливо морально та фізично! Всього іншого вас навчать – головне бажання і сила волі!», – написав Любомир на своїй сторінці у соцмережі 17 серпня 2022 року.
У вересні чоловік брав участь в обороні Донеччині. На жаль, там він і прийняв свій останній бій.
«Тяжко повірити, біль, туга. Не стало колеги, справжнього товариша, співрозмовника; вже ніколи не побачу мудрих, щирих очей, доброї усмішки, не буде щирої, душевної розмови. Не те ,що плакати... вити... Любчику, Ти завжди залишишся тією людиною, з якою дружили довгі роки, Ти живий, не можу повірити... живий залишишся з нами вічно. Світла, вічна пам'ять про Тебе…», – написала подруга і колега Анна Бакай.
«Любомир – непересічна людина. Завдяки своїй старанній праці заробив авторитет та повагу серед колег, освітян, батьків та всіх інших жителів нашої громади. Людина з великої букви. Справжній професіонал, великий патріот, люблячий батько, чоловік та син, хороший друг», – написав міський голова Коломиї Богдан Станіславський.
Поховали захисника на рідній Івано-Франківщині.
У Любомира залишилися батьки, дружина та двоє дітей.
