Радомир Іванович родом із села Постолівка Тернопільської області. Закінчив місцеву школу. Потім навчався в Тернопільському вищому професійному училищі №4 імені Михайла Паращука. Ще під час навчання в школі сказав, що як тільки досягне повноліття, піде захищати Україну. Мав багато друзів, оскільки був надійним, щирим і веселим.
Хлопець дотримав слова. Влітку 2023-го йому виповнилося 18 років, тож він пішов до військкомату та згодом став військовослужбовцем Десантно-штурмових військ ЗСУ. Служив стрільцем у 46-ій окремій аеромобільній бригаді.
«Радомир був щирим і надійним другом моєї доньки», – зазначила Наталія Яцків.
«Він не боявся смерті і військового життя, яке його очікувало. Попри всі прохання рідних і знайомих, мужньо пішов захищати нашу Україну. Він боронив нашу землю на Запорізькому напрямку. Завжди казав: «Буду битись до останнього подиху!». В нього залишились батьки, які дуже любили та пишалися ним і його вчинками, з любов‘ю та теплом чекали його вдома з перемогою. Пам'ять про Героя буде жити вічно. «Його серце зупинилось, щоб наші бились!» Спи спокійно, мій друже», – написала подруга загиблого Діана Вінтоняк.
Посмертно солдат Олійник Р.І. нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
Поховали молодого воїна в рідному селі.
Вдома на Радомира чекали батьки.
