Роман народився у селі Кустолове Полтавської області. Навчався там у школі. Після 9-го класу вступив до автодорожнього технікуму. Вивчився на механіка. Після служби в армії працював у агрофірмі ТОВ «Чиста Криниця» на посаді інженера з безпеки руху, а потім був комбайнером-трактористом і механіком. У вільний час обожнював рибалити. Захоплювався футболом.
«За його сумлінну працю поважали колеги по роботі та односельчани. Він користувався авторитетом в селі, мав тверду громадську позицію, брав активну участь в житті громади, завжди готовий був прийти на допомогу. Роман Володимирович був гордістю для своїх батьків, надійною опорою для дружини Ірини, добрим і люблячим батьком для доньки Єви та сина Дмитра», – розповіли у рідній Драбинівській громаді.
Із початком повномасштабної війни вступив до лав територіальної оборони в Нових Санжарах. Потім ніс службу у Бородянці та Білій Церкві на Київщині. Згодом вирушив обороняти Бахмут Донецької області. Обіймав посаду гранатометника першої стрілецької роти першого стрілецького батальйону 72-ї окремої механізованої бригади імені Чорних Запорожців.
Нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).
«Найкращий чоловік, син, брат, товариш. Він був добрим, безвідмовний, доброзичливий, трудолюбивий і відповідальний», – сказала невістка Євгенія Губарик.
Похований Роман у рідному селі.
У захисника залишилися мама, рідний брат, дружина, син і донька.
24 липня 2023 року відбулося урочисте відкриття меморіальної дошки на честь Романа Губарика на фасаді будівлі Кустолівського закладу освіти.
