Віктор народився в Києві. З дитинства захоплювався музикою, грав на різних музичних інструментах і був затятим меломаном. Закінчив НТУУ «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського». Під час навчання в університеті заснував з друзями грайндкор-гурт.Також багато років займався мотокросом і самостійно тренував доньку Захарію.
У мирному житті був досвідченим режисером монтажу в кіно та створив понад 20 фільмів та серіалів, зокрема стрічки «Сторожова застава» (2017), «Захар Беркут» (2019), режисерську версію «Черкаси» (2019), «Віддана» (2020), «Рози. Фільм-кабаре» (2021). Він також створював музичні кліпи для гуртів «ДахаБраха», «Ukie'z», «StereOrpheo» і трейлери, зокрема, для Міжнародного фестивалю документального кіно Docudays UA.
У березні 2022 року Віктор добровільно приєднався до лав Збройних Сил України. У складі 128-ї окремої гірсько-штурмової бригади воював у Херсонській, Луганській та Донецькій областях. Виконував обов’язки командира роти.
Захисника посмертно нагородили орденом «За заслуги» III ступеня та орденом Богдана Хмельницького III ступеня.
Поховали офіцера 5 січня 2023 року в колумбарії Байкового кладовища міста Києва. Згодом родина розвіяла прах у горах на Закарпатті.
У нього залишилися батьки, сестра, дружина та донька.
Останній ігровий проєкт Віктора, фільм «Редакція» режисера Романа Бондарчука, презентували на Берлінале-2024. Першу частину документального фільму «Фрагменти льоду» Марії Стоянової, який здобув багато міжнародних нагород, також змонтував Віктор Онисько. Обидва фільми присвятили його пам’яті.
Український письменник Олександр Михед у своїй книжці «Позивний для Йова: Хроніки вторгнення» присвятив Вікторові розділ «Реквієм для Тарантіно». У 2024 році дружина Віктора, кінокураторка Ольга Бірзул у пам'ять про чоловіка видала друком свій перший нон-фікшн для підлітків «Твоя книга про кіно». У січні 2025 року організатори Днів українського кіно в Осло присвятили подію пам’яті Віктора Ониська.
