Олег народився 20 березня 1987 року в селі Великий Луг Житомирської області. Там і прожив усе життя. Закінчив місцеву школу, а потім пройшов курси та опанував фах електрозварювальника. Працював бригадиром на будівництві, фрезерувальником у каменеобробні, електрозварювальником. Цікавився автомобілями, переобладнанням тракторів. Любив риболовлю, футбол і волейбол.
Чоловік боронив незалежність України під час АТО, тож із початком повномасштабного російського вторгнення знову долучився до війська. Служив у 54-му окремому розвідувальному батальйоні. Був командиром відділення.
За час служби Олега Ординського нагородили відзнаками «Учасник АТО», «Учасник бойових дій», «За участь в антитерористичній операції», а вже посмертно – орденом «За мужність» III ступеня.
«Найкращий чоловік на світі. Найвідповідальніший, тому що міг би залишитись дома, оскільки у нього ще було порване ахіллове сухожилля. Але він, не пройшовши реабілітацію, повернувся до побратимів зі словами: «Як хлопці без мене?», – розповіла дружина Ніна.
Поховали Олега в рідному селі.
У нього залишилися дружина та двоє синів.
