Дмитро Миколайович був родом із села Рихтичі Львівської області. З дитинства займався ушу та боксом. Навчався у ліцеї імені Л.Українки та гімназії імені Б. Лепкого. У 2018-2021 роках навчався в студії боксу в Miedzynarodowej Szkoly Mistrzostwa Sportowego, що в місті Лодзь, Польща. Брав активну участь у змаганнях, здобув срібло чемпіонату Польщі та інші нагороди. Після закінчення студії боксу успішно склав «Матуру» та подав документи до школи №3 міста Дрогобича, де екстерном закінчив 10-11 клас та здав ЗНО. У 2022-му вступив до Вроцлавського університету на кафедру «Міжнародних відносин», посів перше місце в рейтингу і був визнаним кращим абітурієнтом року.
Не маючи змоги виїхати за кордон на навчання через повномасштабне вторгнення, вступив до Дрогобицького ВПУ №19. Але, не закінчивши навчання, підписав контракт із ЗСУ та пішов на фронт. Дмитро служив стрільцем-помічником гранатометника у 80-ій окремій десантно-штурмовій бригаді.
«Він з дитинства мріяв про кар'єру військового. Цікавився історією та військовою справою. Самостійно вивчав тактику та стратегію, психологію людини та ораторське мистецтво. Неодноразово говорив: «Я досягну успіху і буду не нижче генерала», – розповіла його мама Лілія Володимирівна.
Разом із побратимами Дмитро воював на Бахмутського напрямку Донеччини. Був відзначений командуванням як відважний і мужній воїн. Помітивши перспективність Дмитра, командування направило його на курси до сержантської школи, але боєць не повернувся з останнього бойового завдання.
«Назавжди 20! Ти, не завершивши навчання, підписуєш контракт і йдеш боронити Україну. Світлий, товариський, спортсмен з дитячих років, розумний та начитаний, з перфектною англійською, добрий син та внук, відповідальний старший брат, щирий племінник», – написала вчителька загиблого Ольга Мицак.
Посмертно солдат Овчаренко Д.М. нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
Дмитра поховали на Алеї Слави Дрогобицького кладовища.
У Героя залишилися батьки Лілія і Микола, сестра Соломія, брати Нестор та Олександр.
