Сергієві було 34 роки. Народився у Приморську Запорізької області. За освітою – юрист. У мирному житті працював за цим фахом у виконавчій службі. А з початком війни у 2014-му одним із перших приєднався до лав окремого загону спеціального призначення «Азов». Був командиром ремонтної роти.
Дружина захисника Русудана Павліченко каже: ідеологія «Азова» чоловікові була близькою по духу: єдність побратимів, сучасні погляди на військову справу, щирість і завзяття у любові до Батьківщини.
«Я бачила, як він реалізувався у своїх поглядах на життя, було розуміння, що він на своєму місці, куди прийшов за покликом душі та серця. Під час служби він брав участь у Широкинській наступальній операції, в боях у Мар'їнці, Красногорівці, на Світлодарській дузі», – сказала дружина.
Повномасштабне вторгнення Сергій зустрів в Урзуфі. Далі була оборона Маріуполя і вихід у російський полон. Русудана згадує, новина про наказ здатись у полон викликала хвилю переживань, вагань, роздумів. Проте Сергій заспокоював дружину, що це почесний полон, що є гарантії їхнього перебування в ньому, що їх обов’язково обміняють.
«Останні його повідомлення були про мрії, як він поведе синочка в перший клас. А ще як він нас безмежно любить, як сумує за батьками, як постійно бореться з почуттям голоду, як мріє про ложку цукру...» – додала дружина воїна.
25 травня 2023 року у київському крематорії відбулася церемонія прощання з захисником, а через два дні його прах поховали у Черкасах – тут родина Павліченків живе з початку повномасштабного вторгнення.
У Сергія Павліченка залишилися дружина, донька і син.
