Віктор народився у місті Золотоноша Черкаської області. Закінчив школу №6, потім – професійно-технічне училище №40. Захоплювався технікою та автомобілями, тому з вибором майбутнього фаху довго не вагався. Працював далекобійником. Добре розбирався в машинах, тому міг полагодити будь-яку деталь. Також любив рибалити.З 2014 року брав участь в АТО на Донбасі, неодноразово був відзначений нагородами.
Під час повномасштабної війни Віктор воював за Україну у лавах 61-ї окремої механізованої Степової бригади Збройних Сил України. Виконував завдання на передовій разом із побратимами, понад усе мріяв повернутися додому і вірив у перемогу.
«Найкращий чоловік і тато. Знаю, що він завжди поруч, мій Вітя став для нас янголом, який своїми крилами захищає нас. Не серед нас, та завжди з нами... В наших серцях, в пам'яті, в думках. І заради нашого майбутнього він віддав найдорожче – своє життя! Єдине, що зараз хочу, щоб знищили ворогів без жалю, без болю і каяття. Надія, що ми їх виб'ємо всіх і до останнього. Скільки вони зруйнували життів і доль. Немає їм прощення. Вірю, що хлопці помстяться за мого Вітю», – розповіла дружина загиблого.
Поховали воїна на Алеї Слави у рідному місті.
Вдома на Віктора чекали дружина Марина і донька Ліза.
