Максим народився 2 грудня 1991 року в місті Марганець Дніпропетровської області в сім’ї гірника та виховательки дитячого садка. Навчався у місцевій школі № 3. Однокласники пам’ятають його як веселого, енергійного та гарного друга.
Після школи хлопець навчався у Марганецькому фаховому коледжі Національного технічного університету «Дніпровська політехніка» за напрямом «Технологія підземної розробки корисних копалин». Під час навчання брав активну участь в регіональних олімпіадах та посідав призові місця. Здобув кваліфікацію гірничого техніка-технолога.
Максим працював підземним гірником очисного забою на шахті 9 –10 Марганецького гірничо-збагачувального комбінату. У 2016 році закінчив Національний технічний університет «Дніпровська політехніка» за спеціальністю «Розробка родовищ та видобування корисних копалин» і став гірничим інженером.
Максим вів активний спосіб життя, займався гирьовим спортом, любив мотоцикли та автомобілі. У 2019 році одружився.
Після російського повномасштабного вторгнення батько Максима добровільно пішов захищати рідне місто. Коли хлопець отримав повістку, сказав рідним: «Прийшла моя черга вас захищати, все буде добре, все буде Україна!». Він потрапив до лав 1-го окремого штурмового батальйону «Вовки Да Вінчі». Був навідником 1-го штурмового відділення.
«Довгі 17 місяців син вважався зниклим безвісти. Батьки, дружина, рідні, друзі вели пошуки і сподівалися, що Максим живий, але в полоні, – розповіла мама захисника Лідія. – Проте надію обірвала страшна звістка. Нам повідомили про збіг ДНК з репатрійованим тілом, яке окупанти повернули до України навесні 2024 року. Ми не вірили до останнього… можливо помилка. Але ні. Повторне порівняльне ДНК-тестування підтвердило спорідненість на рівні не менше 99,9%. Щира вдячність, безмежна шана та вічна пам'ять тобі Максиме «Бджола»! Своє молоде життя ти віддав за Україну, за кожного з нас!».
Поховали воїна на другій Алеї Слави Миколаївського кладовища міста Марганця.
У нього залишилися батьки та дружина.
