Василь народився 5 квітня 1997 року в селі Бондурівка Вінницької області. Опанував фах кухаря в Крижопільському професійному будівельному ліцеї. Опісля працював у різних сферах.
У березні 2022 року чоловік став на захист Батьківщини від окупантів, поповнивши лави Державної прикордонної служби України. До травня 2023 року служив у 15-му мобільному прикордонному загоні, потім перевівся до 3-го (Луганського) прикордонного загону. Там обіймав посаду інспектора прикордонної служби 3 категорії – номера обслуги 3-ї групи мінометів вогневого відділення 1-го відділу прикордонної служби (тип С) 3-ї прикордонної комендатури швидкого реагування.
«Брат завжди усміхався – щиро, від душі, так, що ця усмішка передавалася кожному, хто був поруч. Він умів радіти життю і вірив у краще. Він мріяв про прості, але такі важливі речі: створити сім’ю, виховувати дітей, відкрити власний заклад (його пристрастю була кулінарія), будувати майбутнє. Його душа була безмежною і простою. Коли відбулось повномасштабне вторгнення, він не шукав, де легше чи безпечніше. Він сказав «Я не буду ховатись» і став на захист України. Він хотів жити, хотів любити, хотів будувати… Але понад усе він хотів, щоб жили інші та мали майбутнє ті, хто після нас. Його не стало, але його тепло ніколи не зникне», – розповіла рідна сестра Валентина.
Посмертно Василя Поліщука нагородили орденом «За мужність» III ступеня та надали йому звання «старший сержант».
Поховали воїна у рідному селі.
У нього залишилися дружина, батьки, брат і сестра.
