Віталій народився на Вінниччині у селищі Шпиків. Вищу освіту у сфері будівництва та адміністративного менеджменту здобув у Національному університеті біоресурсів і природокористування України. Працював менеджером з постачання в будівельній компанії «Антаріс ПВР-БУД». На дозвіллі любив рибалити та займатися спортом.
Під час повномасштабної війни боронив країну в складі 2-го інженерно-саперного відділення, 169-го батальйону 120-ї окремої бригади територіальної оборони. Мав звання солдата, був сапером. За службу Віталія нагородили нагрудним знаком «Ветеран війни».
«З перших днів війни став на захист своєї родини. Казав: «Якщо я не піду, як я буду дивитися в очі своїй донечці?». Настільки світлої, турботливої, доброї, щирої, позитивної людини я не ніколи не зустрічала. Це моя душа, мій всесвіт, моя опора та підтримка. Це найкращий тато для нашої донечки, яка його безмежно любить.
Де б він не був та як би не було важко, він цього ніколи не показував. Завжди казав, що все добре та посміхався. Вмів цінувати те, що має, умів бути щасливим в моменті. За словами побратимів, Віталій вмів підтримати, вислухати, підняти настрій, налаштувати на позитив. Він для них був, як брат. Для мене, рідних, друзів і побратимів це непоправна втрата», – розповіла дружина Ірина.
Поховали захисника на Алеї Слави Лісового кладовища в Києві.
У Віталія залишилися мама, дружина та донечка.
