Володимир народився у Вінниці. Закінчив загальноосвітню школу №26, а потім опанував спеціальність «Лікувальна справа» у Вінницькому медичному коледжі ім. Д.К.Заболотного на відділенні підготовки помічників військового лікаря для ЗСУ.
Строкову службу проходив на посаді начальника медичного пункту 261 станції дальньої радіонавігації в Криму. У 2004 року став начальником медичного пункту 1194-го окремого батальйону радіоелектронної боротьби в місті Первомайськ Миколаївської області.
У 2007 – 2010 роках працював фармацевтом. У 2008-му став випускником Вінницького національного медичного університету імені М.І. Пирогова, опанувавши спеціальність провізора. У 2019 році з відзнакою закінчив державний педагогічний університет імені Михайла Коцюбинського, здобувши кваліфікацію магістра освітніх і педагогічних наук. Працював у Вінницькому національному медичному університеті на кафедрі соціальної медицини та організації охорони здоров’я.
Надзвичайно любив ходити в гори, сплавлятися на катамаранах, кататися на велосипеді, відпочивати на природі. Був дуже добрим і компанійським.
Під час повноасштабного вторгнення Володимир став капітаном медичної служби 168-го батальйону 120-ї окремої бригади територіальної оборони.
За гідну службу воїна нагородили орденом Богдана Хмельницького III ступеня.
«Кожен момент свого життя він наповнював теплом і гумором. Він змінив кожного з нас. Це та людина, яка змінювала світ навколо себе на краще, наповнювала все змістом. Нам його дуже не вистачає», – розповіла дружина Наталя.
Поховали захисника на Алеї Слави Сабарівського кладовища в місті Вінниця.
У Володимира залишились батьки, дружина та троє дітей.
У Вінниці провулок 2-й Болгарський перейменували на вулицю Володимира Іпатова.
