Максим Миколайович народився в селі Чапаєвка, зараз – Воскресенка, Запорізької області. Навчався у місцевій загальноосвітній школі. У Класичному приватному університеті в Запоріжжі здобував професію геодезиста. У мирному житті працював на посаді озеленювача в КП «Благоустрій-Пологи» Пологівської міської ради. Захоплювався агрономією. Вільний час проводив із сім’єю. Дуже любив своїх дітей. Планував офіційно усиновити сина дружини від попереднього шлюбу, але не встиг.
Заради своїх близьких чоловік пішов на війну. Він хотів їх захистити від російських окупантів та мріяв про мирне майбутнє своїх дітей. Служив Максим у 35-ій окремій бригаді морської піхоти імені контрадмірала Михайла Остроградського. Був розвідником.
«Максим був дуже доброю та чуйною людиною, завжди всім допомагав. Справедливий і наполегливий. Мав багато друзів і знайомих. Був душею компанії. Обожнював свою донечку (лагідно її називав Бутусик). Завжди говорив: «Кицюнічка, в нас буде все, тільки зачекай трішки». Нам його дуже не вистачає, його сміху, жартів і ніжних обіймів. Він – мій всесвіт…» – розповіла дружина полеглого бійця Катерина.
Посмертно матрос Портний М.М. нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
Поховали воїна на кладовищі Святого Миколая в місті Запоріжжя.
У Максима залишилися батьки, дружина, донька та син. Дітям на момент загибелі тата було 3 і 13 років відповідно.
