Артем народився у місті Олешки Херсонської області. Здобув фах електрогазозварювальника у професійно-технічному училищі. Любив дітей і велоподорожі. У вільний час часто грався зі своїми племінниками, які його обожнювали. Власноруч зробив ремонт вдома, планував облаштувати двір мрії. Мав активну громадянську позицію і дуже любив Україну.
Коли почалася повномасштабна війна та окупація Херсонщини російськими військовими, Артем не приховував свою проукраїнську позицію. Через це кілька разів окупанти його затримували. Згодом зміг виїхати й одразу пішов до військкомату. Приєднався до лав 35-ї окремої бригади морської піхоти імені контр-адмірала Михайла Остроградського. Був кулеметником. Брав участь в обороні Донеччини.
«Хочу, щоб весь світ знав, що він виїхав з окупації саме для того, щоб вступити до лав ЗСУ і боронити Батьківщину! Маючи протипоказання і не проходячи військову службу до цього, Артем під час медичного огляду вводив в оману лікарів і військкомат задля того, щоб захищати свою країну від ворога, в той час, коли здорові фізично чоловіки ховаються від військкомату! Увесь час вони знаходились на нульових позиціях. Кожна телефонна розмова була наповнена його оптимізмом і вірою... Останнє, що він казав: «Весною буду вдома». На жаль, так і сталося…» – написала сестра загиблого Вікторія.
Поховали воїна на Алеї Героїв у Херсоні.
В Артема залишилися бабуся і сестра.
