Ігор народився в місті Кривий Ріг на Дніпропетровщині. Закінчив Криворізький національний гірничорудний інститут за фахом інженера-електромеханіка. У мирному житті працював електрослюсарем на шахті «Козацька» («Гвардійська») АТ «КЗРК». У 2011 – 2012 роках проходив строкову службу, отримав звання молодшого сержанта. Після служби повернувся на підприємство. Дуже любив спорт і присвячував йому весь вільний час.
16 серпня 2022 року Ігоря призваний до лав ЗСУ. Службу розпочав у 17-й окремій танковій бригаді. Під час бойових дій неподалік міста Бахмут отримав поранення. Після відновлення повернувся до своєї частини. У січні 2024-го за власним бажанням перевівся до 3-ї окремої штурмової бригади. Після навчання його направили у 2-й штурмовий батальйон, у складі якого вже брав участь у боях близ Авдіївки. У червні пройшов навчання, отримав звання сержанта та став командиром штурмового відділення штурмового взводу «FROST». Виконував бойові завдання в Донецькій, Луганській, Харківській областях.
За час служби був відзначений такими нагородами: «Ветеран війни – Учасник бойових дій», «За службу та звитягу» III ступеня, «Залізний хрест» III ступеня.
«Ігорьок був доброю, життєрадісною, щирою людиною. Для мене та брата він був, є і завжди буде найбільш люблячим і дорогим. Я дуже пишаюся своїм сином. І побратими його поважали. У сина була мрія: після війни залишитися далі служити в професійній армії України», – розповіла його мама Людмила Миколаївна.
«Сафарі був дуже гарним командиром, постійно вів за собою людей. Добре навчав, розумів особливості складу. Сафарі до кінця не здавався, говорив, що все гаразд», – додав побратим Олег на псевдо Лакоста.
Поховали захисника в рідному місті на Центральному кладовищі в секторі почесних поховань.
У нього залишилися мама та брат.
