Віталій народився в селі Балашівка Рівненської області. Проживав з сімʼєю у селищі Глеваха на Київщині. Був електрозварювальником на заводі залізобетонних виробів у Києві. Пізніше працював електриком у студмістечку Київського національного університету імені Тараса Шевченка. У вільний час допомагав усім, хто звертався за допомогою. З часом звернень ставало все більше, як і вдячних йому людей.
Коли 24 лютого 2022 року почалося повномасштабне вторгнення, Віталій відвіз родину з Глевахи в безпечне місце, а сам став на захист громади в складі самооборони. Згодом перейшов у самооборону Києва. А в квітні 2022 року приєднався до лав Збройних Сил України. Обіймав посаду радіотелеграфіста відділення командно-штабних машин радіовзводу роти зв'язку командного пункту польового вузла зв'язку. Брав участь у звільненні Київщини, обороні Житомирщини, контрнаступі в Харківській області. А потім із побратимами вирушив захищати Донеччину.
«Віталій, як і належить чоловікам, служив в армії, тому в 2014 році його майже одразу мобілізували. Однак, він не встиг потрапити на фронт. Оскільки в нас було троє малолітніх дітей, і вийшов закон, за яким такі, як Віталій, могли залишатись в тилу. Він ще тоді рвався йти. Ледь вмовила його лишитись – бо самій мені було б дуже важко. Та в перший же день повномасштабного вторгнення Віталій став на захист країни. Він був безстрашною людиною, запевняв, що з ним нічого не може статись, що він фартовий... Він завжди знаходив час і зв'язок (навіть, якщо йому доводилось вилізати на дерево), щоб подзвонити і поговорити зі мною та дітьми. А ще всюди, де б він не був, у вільний час намагався допомогти цивільним налагоджувати життя. Він не боявся роботи і вмів все на світі. Побратими розказували, що він був надійний і завжди прикривав інших, не жаліючи себе. І загинув він як герой, саджаючи своєю антидроновою рушницею ворожий дрон: він мусив трохи вийти з укриття, аби його не пропустити… В цей момент прилетіла міна. Я до останнього не вірила, що він загинув. Труну нам так і не дали відкрити...», – поділилася дружина Тетяна.
Посмертно Віталій нагороджений орденом «За мужність» III ступеня.
Поховали захисника в селищі Глеваха на Київщині.
У нього залишилися дружина і троє дітей.
