Микита Хомюк народився в Києві. Після школи вивчився на автослюсаря. Працював на СТО. У вільний час любив відпочивати на природі й подорожувати. Незадовго до повномасштабного вторгнення залишив роботу й разом із батьком працював на будівництві. Чоловіки думали про власний бізнес, але почалася велика війна.
24 лютого 2022 року Микита й Олег вирішили защихати рідну країну від окупантів. Стали бійцями 241-ої бригади територіальної оборони. Служили у 206-му батальйоні.
«Микита був одним із наймолодших бійців, але майже відразу його зробили відповідальним за озброєння. В критичних ситуаціях видно, хто на що здатен. Він був, як і батько, педантичний, спокійний, флегматичний, але зібраний і чіткий», – розповів рідний дядько Юрій Самсон.
Син із батьком тримали оборону на Київщині. Після звільнення столичного регіон їх відправили на Миколаївщину. Згодом захищали Харківщину. Останні місяці воювали на Донеччині. Там Микита й Олег прийняли свій останній бій.
«Тієї ночі по них прицільно працював танк. Вони по рації просили підмогу – задіяти артилерію, щоб прибрати його. Але їм не встигли чи не змогли допомогти. По руйнуваннях так виглядало, що це було влучання танкового снаряда в бліндаж. Олег накрив собою Микиту, щоб захистити його від уламків. Але це було пряме влучання і шансів у них, на жаль, не було», – сказав Юрій Самсон.
Посмертно старший солдат Хомюк М.О. нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
Микиту разом із батьком поховали на Алеї Героїв Лісового кладовища в Києві.
У захисника залишилися мати, брат, сестра і дядько.
