Олександр народився у селищі Тиврів Вінницької області. Закінчив там школу. Жив у селі Красне рідної області. Останнім часом працював слюсарем на підприємстві у Тиврові. Мав багато планів на життя. Обожнював подорожувати Україною. У вільний час займався плаванням, дуже любив вирішувати кросворди. Завжди втілював свої мрії в реальність. Одружився та піклувався про родину. Понад усе мріяв жити у вільній країні, саме тому став на її захист, коли почалася повномасштабна війна 2022 року.
Із перших днів вторгнення чоловік без вагань приєднався до лав захисників. Став військовослужбовцем в/ч А2287 Сил територіальної оборони Збройних Сил України. Пройшов навчання та наполегливо прагнув потрапити на передову. Згодом був переведений на посаду старшого стрільця до в/ч А4165 Десантно-штурмових військ ЗСУ та направлений для виконання бойових завдань на Донбас. Так Олександр опинився на Луганщині, де потім і прийняв свій останній бій.
«Це була людина з добрим серцем. Він ніколи нікому нічого не шкодував, міг віддати останнє, що в нього було. Завжди допомагав та прагнув справедливості у всьому», – розповіла молодша сестра загиблого Олена.
Поховали захисника у рідному селищі.
В Олександра залишилися дружина, три сестри та шестеро племінників.
