Олексій народився в селі Новопрокопівка Запорізької області. Після школи вступив на біологічний факультет Запорізького державного університету. Під час навчання вів дуже активну наукову, громадську та природоохоронну діяльність. Став засновником Дружини з охорони природи при Запорізькому державному університеті. Працював над науковими статтями в галузях орнітології та екології. У 1997 році здобув фах мисливствознавця, був направлений на роботу в мисливсько-рибальське господарство «Майдан». У 2000-2013 роках обіймав посаду його директора. Під час роботи активно співпрацював з природоохоронними й еколого-натуралістичними організаціями. Продовжував займатися науковою діяльністю, написав багато статей. Мешкав з родиною у селі Верещиця Львівської області. Тричі обирався громадою депутатом місцевої ради. Добре знав історію та літературу України.
Олексій був активним учасником Революції Гідності. З 2016 року пішов служити за контрактом до ЗСУ. Воював у складі 24-ї окремої механізованої бригади імені короля Данила. Брав участь в АТО/ООС на Донбасі. До повномасштабної війни за станом здоров’я був переведений на тилову посаду, але після вторгнення відразу перейшов у бойовий підрозділ. Сказав, що не може лишити своїх хлопців. Побратими зверталися до нього лише «Іванович», бо дуже поважали.
«Ми прожили разом 24 роки. Олексій був дуже турботливим, чуйним, розуміючим батьком і чоловіком. Він був нашою справжньою кам’яною фортецею. Багато людей зверталися до нього за порадою та підтримкою. Він завжди допомагав. Ніколи нікого не образив», – розповіла дружина загиблого.
Посмертно старший солдат Дзизюк нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
Поховали воїна у селі Верещиця.
В Олексія залишилися дружина Ольга, донечки Вікторія та Наталія.
