Андрій родом із села Тріскині Рівненської області. Після закінчення школи здобув фах офіціанта-бармена у Рівненському вищому професійному училищі ресторанного сервісу та торгівлі. Деякий час працював у цій сфері. Цікавився географією. Усе життя любив футбол, тому часто дорогою додому з роботи зустрічався з друзями на шкільному майданчику, щоб пограти. До великої війни працював за кордоном на будівництві.
З початком повномасштабного вторгнення чоловік став на захист своєї країни від ворога. Андрій служив у 60-му батальйоні «Поліські вовки» 104-ої окремої бригади територіальної оборони ЗСУ.
«Андрійко був найсвітлішою та найдобрішою людиною, яку я знала. Був патріотом своєї країни та вірив у перемогу. Він пишався старшим братом Ростиславом, оборонцем Маріуполя, який отримав тяжке поранення та був у полоні. Андрій завжди вірив, що Ростя стане на ноги. Так і сталося, але Андрійко вже цього не побачив. Його змалечку мама вчила робити добро та казала, що йому зарахується у «торбинку добрих справ». І потім Андрійко всіх цьому навчав. Він був життєрадісним, мав багато планів на життя, проте ця клята війна забрала його. Він назавжди залишиться нашим Героєм!» – розповіла кохана загиблого воїна Валерія Поліщук.
Поховали Андрія у рідному селі.
У нього залишилися батьки, дві сестри, брат, дівчина, рідні, друзі та побратими.
