Василь народився у селі Іванківці на Вінничині. Ще у дитинстві з родиною переїхав до міста Козятин тієї ж області. У 2005 році закінчив Козятинську школу №5 та вступив до Козятинського вищого професійного залізничного училища. Здобув фах майстра колійних робіт. У 18 років пішов на строкову військову службу, служив мінометником на Житомирщині. Після служби в армії працював близько 10 років у цеху Козятинського мясокомбінату. Потім поїхав працювати за кордон.
У січні 2022 року Василь повернувся додому, а 28 лютого мав їхати знову. Однак 24 лютого 2022 почалася повномасштабна війна. Василь одразу пішов до військкомату, приєднався до 120-го батальйону 173-ї окремої бригади територіальної оборони. Був головним сержантом мінометної батареї.
«Я рідна сестра найкращого брата в світі. Маючи на руках квиток за кордон, він пішов до військкомату і записався добровольцем. Він мріяв після закінчення війни обов'язково відвезти батьків на відпочинок до Єгипту, але доля не дала цього зробити. Ми всі пишиємось тобою, Наш Герой. В мирному житті він був доброю та щирою людиною, найкращим сином для батьків, найкращим братом для нас, і турботливим та люблячим батьком для своєї доньки» – розповіла сестра Катерина.
«Він був правдивим і надто охайним. Він був хлопцем, потім чоловіком, а у нього був порядок у всьому кращий, ніж у деяких жінок. Був дуже дружелюбним, любив правду, яка вона є. Вася не цурався ніякої важкої чи чорнової роботи. Хотів мати достойну зарплату, тільки хотів її заробляти чесно» – розповіла мама Наталія.
Старший сержант Пирогов посмертно нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
На честь Василя Пирогова назвали провулок в місті Козятині, на якому він прожив своє коротке життя.
Поховали захисника у рідному селі.
У Василя залишилися батьки, сестри: Ольга і Катерина та донечка Даринка.
