Народився Олексій у селі Суховоля Житомирської області. Після закінчення місцевої школи навчався у Вищому професійному училищі № 24 міста Корець на Рівненщині. 15 років працював у компанії «Сільпо-Фуд» у місті Бровари Київської області. Був фахівцем із приймання товару. Олексій був люблячим чоловіком і турботливим батьком двох донечок. Мріяв про життя зі своєю родиною у мирній, незалежній, процвітаючій Україні. Вільний час любив проводити з рідними, цінував спокій і домашній затишок.
Після початку повномасштабного вторгнення Олексій став до лав Збройних Сил України. Служив старшим стрільцем у 3-му десантно-штурмовому відділенні 2-го взводу 3-ї роти 1-го батальйону 82-ої окремої десантно-штурмової бригади.
«Мій брат – справжній герой. Він стояв за нашу свободу, за кожного з нас. У найтемніші часи він не відступив, не сховався, не зламався. Він пішов до кінця – і заплатив найвищу ціну», – сказала сестра полеглого, Альона Романюк.
Посмертно захисника нагородили орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
Поховали воїна в рідному селі.
В Олексія залишилися батьки, дружина з двома доньками, брат і сестра.
