Руслан – уродженець міста Біла Церква Київської області. Після здобуття середньої освіти вступив до Міжрегіональної академії управління персоналом на спеціальність «Право». Захоплювався спортом і вів активний спосіб життя.
На початку повномасштабного вторгнення вирішив залишити навчання та приєднався до лав Збройних Сил України. Служив у 66-ій окремій механізованій бригаді імені князя Мстислава Хороброго. Не маючи військової освіти, але завдяки власним здібностям, своїй рішучості та вірно прийнятим рішенням успішно виконував завдання розвідки, за що й отримав звання молодшого сержанта й посаду командира відділення-командира машини розвідувального взводу.
«Мій син був дуже мужнім, відважним, щирим, добрим і красивим. Найкращий син! У свої 23 роки провівши рік і три місяці на «нулі», отримав статус ветерана війни. На превеликий жаль, Руслан не встиг втілити в життя всі свої мрії, плани та сподівання. Відклавши вивчення кримінального права в академії, залишивши своїх рідних, пішов за покликом совісті боронити державу від загарбників. Завжди мав надію, що наша держава розквітне і в ній буде процвітати верховенство права», – зазначила Людмила Руднічук.
Поховали молодого захисника на Алеї Слави кладовища «Сухий Яр» у рідній Білій Церкві.
У Руслана залишилися батьки та сестра.
