Іван народився і жив у Києві. Був студентом 1-го курсу Національного університету «Києво-Могилянська академія», де навчався на факультеті природничих наук. Займався спортом, читав історичну, філософську та художню літературу, дуже любив природу, особливо – Карпати.
Після початку повномасштабного вторгнення хлопець взяв академвідпустку і вступив до київського ДФТГ, а пізніше – до лав ЗСУ. Воював у складі 3-ої окремої штурмової бригади. Попри юний вік завжди сміливо йшов у бій поруч із побратимами.
«Ваня був чистим, світлим, неймовірно духовно сильним і мужнім. Після повномасштабного вторгнення він, не вагаючись, став на захист України, бо не міг вчинити інакше», – розповіла мама загиблого Катерина Зубкова.
«Він з першого дня вторгнення, на відміну від більшості з нас, знав, де його місце й що він має робити. Він був спокійніший і впевненіший, ніж ми всі. Бо ці люди є більше за нас… Ходи обійму, брате. Ти – назавжди в строю. Ми пишаємось, правда», – написав рідний брат Микола.
Поховали молодого воїна на Берковецькому кладовищі у рідному Києві.
В Івана залишилися батьки, брат, сестра, бабуся і дідусь.
