Давид народився в місті Олешки Херсонської області. Здобув ступінь бакалавра історії у Чернівецькому національному університеті імені Юрія Федьковича. Цікавився нумізматикою, колекціонував монети та рідкісні старовинні предмети. Мріяв відкрити музей російсько-української війни.
У 2020 році Давид став артилеристом у 14 ОМБр імені князя Романа Великого та захищав Україну в ООС. Того ж року долучився до команди батальйону безпілотних систем 66-ї окремої механізованої бригади імені Мстислава Хороброго, де був оператором FPV-дрона у підрозділі TORNADO. Під час повномасштабного вторгнення брав участь у боях на Сході України, в числі яких звільнення Макарова, Малина, Коростеня та Ізюма.
Його неодноразово відзначали за хоробрість і професіоналізм: почесним нагрудним знаком «Відзнака командира 14 ОМБр ім. князя Романа Великого», нагрудним знаком «Ветеран війни», відзнакою Президента України «За оборону України», «За військову службу Україні».
«Давид любив життя та наповнював його теплом і усмішками. Він був людиною, яка не втрачала віри навіть у найтемніші часи. Для тих, хто його знав, він був справжнім світлом. Втрата Давида – це величезна втрата для сімʼї, громади та всієї України. Давид був професійним військовим, який обрав службу за покликом серця. Він був не лише Героєм для країни, а й турботливим і люблячим батьком для нашого сина Марка. Він мріяв, щоб Марко ріс у вільній і сильній Україні. Його серце було сповнене любові, яку він виражав через слово “любубу”, придумане для мене. Для мене він назавжди залишиться Героєм і світлом у найтемніші часи», – розповіла дружина Юліанна.
Поховали воїна в місті Заліщики на Тернопільщині, де він жив із родиною.
У героя залишилися дружина, син, батьки, сестра та друзі.
