Юрій народився і жив у Запоріжжі. У 1998 році закінчив Кримський інститут природоохоронного та курортного будівництва, здобув професію інженера-будівельника. У мирному житті працював за фахом. У 2013-2014 роках був на роботі в Криму.
З початком російсько-української війни у 2014 році чоловік пішов добровольцем на фронт. Почав свій бойовий шлях з батальйону «Донбас», згодом став помічником гранатометника у в/ч 3027 НГУ. Воював у гарячих точках: в Іловайську, Горлівці, Мар’їнці, Новотошківці, Красногорівці, на Світлодарській Дузі. У 2018 році був нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
З 2019 року Іспанець проходив службу в 57-ій окремій мотопіхотній бригаді імені кошового отамана Костя Гордієнка. Був командиром взводу управління розвідувальної роти.
У 2021-му, проводячи огляд сектора, підірвався на ворожій протипіхотній міні ПФМ-1. У тяжкому стані та без нижньої кінцівки був доставлений до госпіталю Харкова, де йому зробили операцію. Згодом Юрія перевезли у шпиталь міста Ірпінь Київської області, де він і зустрів повномасштабне вторгнення. Коли почалася окупація Ірпеня, його евакуювали до Запоріжжя. Після одужання та проходження ВЛК боєць повернувся у стрій, але вже на протезі. У складі своєї 57-ї бригади брав участь у визволенні Херсона й області. Згодом разом із підрозділом вирушив на Донеччину – боронити Бахмут.
«Справжній приклад, яким має бути батько. Майже половину мого життя віддав захисту країни. Завдяки батьку я був змотивований йти добровольцем до нього в підрозділ, але через його загибель був вимушений в останню мить забирати документи із військкомату», – поділився Валерій Савелло.
«Його війна почалася в 2014 році добровольцем батальйону «Донбас». Згодом – 58-ма бригада, 16-ий батальйон, саме його підрозділ на чолі з командиром Май блокував і зупинив торгівлю з окупованими територіями. Через рік у складі 72-ї бригади їм вдалося повернути суттєву територію біля Авдіївки, і в складі 24-ї бригади захопити терикони біля Торецька. Розвідку проводив саме друг Іспанець. За 9 років війни він втратив більшу частину своїх побратимів. В районі Попасної в грудні 2021-го зазнав важкого поранення, ампутацію стопи. Іспанець наполіг і знову на протезі повернувся на фронт. За кілька місяців до загибелі він знову підірвався на міні, постраждав протез. Юрко продовжив брати участь в боях, бо повторював, що захищає майбутнє своїх дітей та України…», – написала Оксана Корчинська.
Поховали воїна на Павло-Кічкаському кладовищі у Запоріжжі.
В Юрія залишилися дружина і троє дітей.
