Валерій родом із міста Кривий Ріг на Дніпропетровщині. Закінчив школу та опанував професію повара-кондитера у місцевому училищі. У 20 років пішов служити до Національної Гвардії України – планував продовжити навчатися, коли закінчиться війна.
Під час повномасштабного вторгнення хлопець захищав свою країну у лавах 11-ї бригади імені Михайла Грушевського (в/ч 3012) НГУ. Воював на посаді номера обслуги.
Валерія нагородили відзнакою Президента України «За оборону України» та нагрудним знаком НГУ «За доблесну службу».
«Добрий, чесний, відкритий. Багато друзів мав. Тільки знайшов свою кохану, але не встигли розписатися. Він завжди посміхався. Завжди вірив у краще», – розповіла мама захисника Тетяна.
Поховали Валерія у Секторі почесних поховань центрального кладовища у Кривому Розі.
У нього залишилися батьки та старший брат.
