Владислав народився в місті Каменськ-Шахтинский, РФ. Згодом переїхав з родиною на Луганщину – у місто Красний Луч. З 2016 року жив у місті Чернігів. Там закінчив ліцей з посиленою військово-фізичною підготовкою. Потім вступив до Житомирського військового інституту імені Сергія Корольова. У вільний час любив займатися спортом та готувати.
Коли почалася повномасштабна війна, Владислав навчався на 4 курсі. Однак вже 25 лютого 2022 року був із побратимами під Києвом та прийняв перший бій. Хлопець воював на посаді операторі БПЛА. А за день до загибелі отримав звання лейтенанта.
«Він був веселим, життєрадісним, завжди займав активну життєву позицію. Свідомо обрав військову професію. Спочатку закінчив Чернігівський ліцей з підвищеною військовою підготовкою, а потім вирішив здобувати вищу освіту в Житомирі. Коли почалося повномасштабне вторгнення, він одним з перших сміливо пішов обороняти Київ. Загинув як Герой, рятуючи свого командира. Я дуже пишаюсь своїм сином», – розповів Геннадій Селютін.
Посмертно молодого офіцера нагородили орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
Поховали Владислава на Смолянському військовому кладовищі в Житомирі.
У нього залишились батько, близькі, друзі та побратими.
