Народився Павло в селі Садове Миколаївської області. Навчався в Арбузинському професійному аграрному ліцеї, де здобув професію слюсаря-механіка. Певний час мешкав у рідному селі, згодом переїхав до села Григорівка на Київщині. Працював експедитором у компаніях, які випускають воду «Україночка» та «Райське джерело». Згодом влаштувався на «Нову пошту». У вільний час любив майструвати, рибалити, влаштовувати пікніки, відпочивати з родиною та друзями.
У повномасштабній війні Павло боронив Україну в лавах 82-ї окремої окремої десантно-штурмової бригади. Обіймав посаду розвідника-сапера.
«Мій коханий чоловік був доброю, чуйною людиною, ділився останнім з тими, хто потребував допомоги. Побратими дуже добре відгукуються про Павла. Кажуть, любили приходити до нього, бо він завжди пригощав запашною кавою і смаколиками. Старший групи сказав: «Ваш чоловік був найкращим побратимом. Він ніколи нікого не залишав у біді». Мій чоловік був найкращим татом у світі, заради сім’ї й дітей готовий був звернути гори. Він дуже любив сина й донечку. Ми втратили найдорожче: я – свою опору й крила, а діти – найкращого, люблячого татуся, який готовий був небо прихилити до їхніх ніг. Пам'ять про нашого рідного героя ніколи не згасне», – написала дружина Катерина.
Поховали захисника у селі Григорівка на Київщині.
У Павла залишилися мама, дружина, двоє дітей і сестра.
У 2025-му році йому присвоєно звання «Почесний громадянин міста Обухів».
