Сергій був родом із міста Глухів Сумської області. Опанував будівельну справу в Глухівському професійно-технічному училищі №15. Працював за фахом, займався бурінням свердловин. У мирному житті мав багато захоплень, але понад усе обожнював риболовлю.
1 грудня 2022 року чоловік був мобілізований до лав Національної гвардії України. Службу проходив на посаді гранатометника у 18-й Слов'янській бригаді.
«Мій чоловік був добрий, веселий, щирий, відповідальний, з оптимістичними поглядами на життя. Завжди приходив на допомогу, підставляючи надійне плече. Любив родину, в якій зростав, і пишався нею. Дуже мріяв про мирне щасливе майбутнє. Коханий чоловік, батько, син, брат. Навіки в нашому серці. Кохаю, сумую... Дуже не вистачає», – написала Яна Сергієнко.
Посмертно Сергієнко Сергій Володимирович нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
18 травня 2024 року Героя поховали на Веригинському кладовищі міста Глухів.
У нього залишилися мама, брат, дружина та донька.
