Анатолій народився у селі Терни Полтавської області. Жив у селі В'язівок. Закінчив місцеву школу, а спеціальність водія-тракториста опанував у професійно-технічному училищі села Лазірки. Після строкової служби у лавах ЗСУ повернувся додому, створив сім’ю та дбав про своїх синів. Певний час працював у різних охоронних і будівельних фірмах Києва, а згодом – водієм в агрокомпанії «КЕРНЕЛ». Любив природу, автомобілі, рибалити та збирати гриби,
У 2019 році чоловік став до лав ЗСУ і служив у одній із військових частин, дислокованих на Лубенщині. За рік до нього приєднався і син Євгеній. Чоловіки служили в одному підрозділі. Під час повномасштабного російського вторгнення воювали у складі 154-го батальйону (в/ч А7320) 117-ї окремої бригади територіальної оборони. Анатолій був водієм протитанкового відділення протитанкового взводу роти вогневої підтримки.
«Анатолій Вікторович – відважний воїн, справжній патріот, людина слова, мужній, цілеспрямований, зразок незламності та міцності духу. Люблячий чоловік, справжній батько для своїх синів, опора і приклад у всьому. Здатний заспокоїти та знайти вихід із будь якої ситуації. Чесний, відповідальний, патріот. Він пишався тим, що захищав свою Батьківщину», – розповіла близька подруга родини Ірина Спірідонова.
Анатолія разом із сином Євгенієм провели в останню путь у селі В'язівок Полтавської області.
У нього залишилися дружина, син, батьки, друзі та рідні.
