Роман народився в селі Тудорковичі Львівської області. Навчався у Червоноградському професійному гірничо-будівельному ліцеї. Любив футбол, певний період життя грав за ФК «Литовеж». Довгий час працював на Червоноградському заводі металоконструкцій. До великої війни був на заробітках у Польщі.
У перші дні повномасштабного вторгнення чоловік повернуся додому і став на захист держави. Службу ніс у лавах Національної гвардії України. Спочатку був призначений на посаду стрільця в/ч 3002. У жовтні 2022 року перевівся у 14-ту бригаду оперативного призначення імені Івана Богуна. Згодом обійняв посаду командира відділення. Разом із побратимами він захищав Білогорівку та Серебрянку на Луганщині, Спірне на Донеччині та Роботине під Запоріжжям.
«Роман був настільки хорошою людиною, що навіть після його смерті я часто отримую повідомлення від його знайомих, які кажуть, що він був неймовірною людиною, яка ніколи нікого не образила. Він був завжди сміливим, справедливим, мужнім воїном. Його побратими не боялися йти в бій, знаючи, що він поряд. Він був людиною слова, до кінця стояв на захисті країни, казав: «Хто, як не я, буде захищати державу?». При цьому всьому він був хорошим, люблячим хлопцем, який любив та поважав мене, ми мріяли одружитися та народити двох діток», – розповіла його дівчина Марія.
Поховали нацгвардійця у рідному селі.
У Романа залишилися мама, сестра, брат і кохана.
