Андрій Олександрович жив у Києві. Після закінчення школи вступив на радіотехнічний факультет Київського політехнічного інституту, де здобув вищу освіту радіоінженера-конструктора-технолога. Проходив строкову службу. Захоплювався легкою атлетикою. В його активі – десятки успішних фінішів e марафонських забігах. Мав особистий рекорд подолання 42 км за 2,5 год.
У цивільному житті працював у компаніях електротехнічного напрямку. Був організатором змагань з легкої атлетики і тріатлону, фанатом спортивного руху та активного способу життя. У 2005-му заснував перший в Україні професійний марафонський клуб «Тарас Бульба» і разом з одноклубниками проводив в Україні бігові заходи. Учасник чемпіонатів Європи та Світу – спочатку як спортсмен, а потім як адміністратор (возив команди на змагання за кордон та виступав організатором Чемпіонатів України). У 2013 році чоловік виступив співзасновником громадської організації Асоціація скайранінгу України.
Після 2014-го Андрій був призваний на рік в ЗСУ. Брав участь в АТО.
У перший день повномасштабної війни, не вагаючись, знову став на захист України. Службу проходив у рідному 3-му окремому полку спеціального призначення імені князя Святослава Хороброго. У складі свого підрозділу виконував бойові завдання на різних ділянках фронту. Обіймав посаду оператора. Посмертно нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
«Андрій дуже любив подорожувати. Особливо в гори. Кожен рік, в будь-яку пору року ходив у походи Карпатами. Вони були для нього рідними, майже домашніми. Він знав про них усе. Складав туристичні маршрути для колег і потихеньку привчав їх любити гори. В 2012 році йому підкорився гордий Ельбрус. Андрій писав для журналів фантастичні та гумористичні оповідання. Його твори друкували в журналі «Дніпро». Він був поліглотом. Під час пандемії Андрій вдосконалив англійську мову. Почав вчити румунську, повторювати німецьку й італійську. Також пройшов курси з кібербезпеки англійською. Головні принципи, які Андрій повторював в своїй родині: вчіть іноземні мови і займайтеся спортом, навіть не професійно – головне регулярно», – написала дружина полеглого воїна Олена.
Бійця поховали на Лісовому кладовищі Києва на Алеї Героїв.
Вдома на Андрія чекали мати, дружина, донька та двоє синів.
