Ігор народився в селі Мокре Рівненської області. Закінчив місцеву школу. Потім навчався на електрогазозварника в Дубенському вищому художньому професійно-технічному училищі. У 2015-2017 роках проходив строкову службу. Після демобілізації впродовж двох років працював оператором на заправці «Укрнафта». Потім обіймав посаду комплектувальника проводів на заводі «Кромберг енд Шуберт Україна Луцьк». А згодом почав працювати водієм у компанії «Паляниця».
На другий день повномасштабного вторгнення, 25 лютого 2022 року, Ігор добровільно вступив до лав Збройних Сил України. Служив у 14-ій окремій механізованій бригаді імені князя Романа Великого. Обіймав посаду гранатометника 2 механізованого відділення 2 механізованого взводу 8 механізованої роти 3 механізованого батальйону.
«Ігор для нас більше, ніж просто людина – він був найкращим сином, братом, другом, кумом, побратимом. Завжди щирий, відданий, з добрим серцем і великою любов’ю до життя. Ігор хотів жити, мріяв про майбутнє, будував плани. Він хотів одружитися зі своєю коханою дівчиною, створити сім’ю, жити простим щасливим життям, на яке заслуговує кожен. Але жорстока війна забрала його. Забрала у нас людину, яка була прикладом відваги та вірності. Його пам’ять назавжди залишиться у наших серцях», – написали рідні воїна.
Ігор нагороджений нагрудним знаком «Ветеран війни» та Відзнакою командира 14 ОМБр.
Поховали воїна в селі Мокре на Рівненщині.
В Ігоря залишились батьки, брат і кохана дівчина.
