Євгеній народився у місті Хмельницький. Там здобув освіту, жив і будував кар’єру. Працював торговим представником в одній із місцевих компаній. Вільний час присвячував спорту. Згодом зустрів своє кохання та одружився. Відтоді родина стала на першому місці. У пари народилися діти. Чоловік багато працював, щоб забезпечити їх усім.
Коли почалася повномасштабна війна, Євгеній одразу вирішив, що має стати на захист своїх близьких та рідної країни. Служив у 19-му окремому стрілецькому батальйоні Збройних Сил України. Виконував складні бойові завдання та був надійним побратимом.
«Світла, добра та неймовірно товариська людина. Він був найкращий з нас. Завжди прагматичний, відповідальний і хоробрий», – розповів побратим із позивним Red.
«Ти назавжди в нашій пам’яті! Для мене було честю стояти з тобою пліч-о-пліч. Ти справжній друг, побратим, назавжди…» – написав Дмитро Михальчук.
«Женька, ти був дійсно сильною, щирою, принциповою і хорошою людиною. Не передати словами як шкода... Спочивай спокійно. Дякую тобі за все! Рідним щирі співчуття», – написала Наталя Войтко.
Поховали воїна на Алеї Слави у рідному місті.
Вдома на Євгенія чекали дружина, дві доньки, рідні та друзі.
