Руслан народився в місті Сіверськодонецьк Луганської області. Навчався в ПТУ №26 міста Миколаєва, за фахом працював недовго, адже його забрали в армію. У мирному життя жив із родиною в місті Південне Одеської області. Працював пекарем у мініпекарні «Духмяна Хата». У вільний час дуже любив рибалити.
Під час повномасштабного російського вторгнення, у жовтні 2023 року, чоловіка мобілізували до лав Збройних Сил України. Службу проходив у складі 115-ої окремої механізованої бригади. Робив те, що вмів найкраще – був кухарем у взводі матеріального забезпечення.
«Мій чоловік був людиною-позитивом, завжди жартував, ніколи не бачив нічого поганого. Всі, хто його знав, відправляли його на передачу «Розсміши коміка». Коли мені жартома поставили запитання: «Як ти з ним живеш?», я відповідала: «Як у цирку». Насправді так і було, за 20 років нудно з ним не було жодного дня. Працював пекарем багато років і дуже любив свою роботу. Він мені постійно казав, що вивчимо дітей і він відкриє свою круасарню на південному березі Франції. Це була його мрія, яка тепер ніколи не здійсниться», – розповіла дружина загиблого Оксана.
Поховали Руслана на кладовищі в селі Сичавка.
У захисника залишились батько, брат, дружина, дві доньки та син.
