Мирослав народився у селищі Вовковинці Хмельницької області. Закінчив Зяньковецький ліцей. Захоплювався музикою, риболовлею. Любив життя, свою сім'ю, собак, їздити на велосипеді, грати на фортепіано.
У 2018 році хлопеця призвали на строкову службу до ЗСУ. Оскільки Мирослав міряв бути військовим, то за рік підписав контракт і продовжив служити у 128-й окремій гірсько-штурмовій бригаді.
За гідну службу Мирослава нагородили орденами «За мужність» III і II ступенів (другим уже посмертно).
«Він завжди казав, що життя – це найкращий дар, який у нього є. Він любив життя, йому лише 22 було. Любив сина, братів. Мріяв про сад великий і про те, що ми всі разом поїдемо на море… Тепер це біль, який я щодня несу в собі», – розповіла мама захисника Вікторія.
Поховали воїна у місті Деражня на Хмельниччині.
Удома на захисника чекали батьки, четверо братів і син. Один із братів Мирослава також став на захист України від ворогів.
