Андрій народився в місті Біляївка Одеської області. Навчався у місцевому ліцеї № 1. З дитинства хотів бути військовим. Але тоді цю мрію не вдалося здійснити через стан здоров'я. Працював у ТОВ «Бєл-транс» автослюсарем, також був охоронцем у розважальному комплексі «Три карасі». Обожнював футбол. Грав багато років, але через травму змушений був припинити.
Коли почалася повномасштабна війна, Андрій одразу ж вирішив стати на захист України. Але у військкоматі йому відмовили як багатодітному батькові. Та зрештою він усе ж добився свого. І через рік, 22 лютого 2023-го року, приєднався до Збройних Сил України. Служив гранатометником у складі 408-го окремого стрілецького батальйону 21-ї окремої механізованої бригади. Був відзначений нагрудним знаком «Ветеран війни».
«Андрій був дружелюбним і спокійним. Любив родину та друзів. Старався всім допомогти. Для нього були важливі родинні цінності. Він казав: «Родина – це наша маленька країна». На війну пішов, бо не міг інакше», – поділилася дружина Наталія.
Поховали захисника на Шевченківському кладовищі в рідній Біляївці.
В Андрія залишилися дружина Наталія, сини Дмитро й Роман, доньки Дарія й Анна, батьки Валентина та Василь. Найменшій доньці Анні на момент загибелі батька було 7 років.
