Йому було 25 років. Він народився у місті Пирятин на Полтавщині в сімʼї військових. Фах програміста здобув у Національному технічному університеті «Харківський політехнічний інститут». Працювати почав ще під час навчання – був інструктором та піротехніком в клубі «Екстремал». Із дитинства займався дайвінгом, мав міжнародний сертифікат. Останнім місцем роботи в цивільному житті був Центр медично-екологічних досліджень у Харкові, де Ростислав обіймав посаду системного адміністратора.
Із початком повномасштабного вторгнення разом із батьком займався волонтерською діяльністю на Північній Салтівці. Нагороджений подякою харківського міського голови «Волонтеру з активною громадською позицією» та подякою від оргкомітету «Вільні волонтери» «Рік незламності. Обличчя Харкова».
У листопаді 2022 року Ростислав Русланович добровільно вступив до лав ЗСУ. Спершу обіймав посаду стрільця-санітара, а після сильної контузії та травми спини став оператором аеророзвідки 81-ої аеромобільної бригади.
«Я пишаюся своїм сином – він був другом, часткою мене, одне серце на двох. Для всіх рідних, друзів був підтримкою, позитивною та світлою людиною. Його останні слова були: «Не жалійте мене, а просто пам'ятайте. Живий, поки пам'ятають!», – написала мама Ельвіра Шуляєва.
Поховали захисника 29 червня 2023 року в селі Велика Круча на Полтавщині.
У Ростислава залишилися мама, тато, сестра й наречена.
