Віталій народився і жив у місті Покров Дніпропетровської області. Закінчив Криворізьке професійно-технічне училище №14 та Центр підготовки й перепідготовки робітничих кадрів Покрова. Опанував професію столяра-будівельного тесляра. У цивільному житті працював монтером колії в АТ «Покровський ГЗК». Захоплювався грою на гітарі, дуже любив рибалити.
Із початком повномасштабного російського вторгнення чоловік пішов захищати свою країну від ворогів. Служив у 783-й бригаді охорони Державної спеціальної служби транспорту МОУ. Був гранатометником штурмового взводу штурмової роти.
Посмертно воїна нагородили орденом «За мужність» ІІІ ступеня та почесною відзнакою «За заслуги перед містом Покров». Також йому присвоїли звання «Почесний громадянин міста Покров».
«Віталій був дуже ніжним і люблячим чоловіком. Любив племінників, завжди балував іх і був для них взірцем. Спокійний і терплячий, вірний друг. Завжди з повагою ставився до старшого покоління. Віталій був людиною з великої літери. Ніколи не відмовляв у допомозі. Ми дуже кохали одне одного, і тепер мені дуже сильно не вистачає мого чоловіка», – розповіла його дружина Олеся.
Поховали військового на центральному кладовищі рідного міста.
19 лютого 2025 року на фасаді Покровського ліцею №9 відкрили меморіальну дошку на честь Віталія Слободюка.
Вдома на захисника чекали батьки, дружина, сестра та племінники.
