Сергій родом з міста Шостка Сумської області. Навчався в Шосткинській загальноосвітній школі №4. Успішно займався підприємницькою діяльністю – мав веломагазин «Крути педалі» та сервісний центр. Також працював далекобійником, їздив Європою. Займався спортом і волонтерством, багато читав і навчався.
З початком повномасштабного вторгнення чоловік повернувся з роботи за кордоном та відразу почав шукати можливості потрапити до війська. Поки він очікував на дзвінок з військкомата, волонтерив на Київщині та Чернігівщині. Вже згодом поповнив лави 3-ої окремої штурмової бригади ЗСУ. Обіймав посаду командира відділення-командира машини. За успішне виконання бойових завдань був нагороджений відзнакою Головнокомандуючого ЗСУ «Золотий хрест».
«Мій чоловік був там, де важко. Бажання встигнути допомогти було в пріоритеті. Його слова: «Всередині мене відчуття, що я там, де потрібен, бо моя родина набагато більша, моя родина – це Україна! Я зустрів людей, в очах яких бачив те ж саме, що відчував всередині себе! Ти оглядаєшся навкруги і розумієш, що ось вона – справжня велика українська родина. Пишаюсь, що я українець!» Врятував багато людей, ризикуючи власним життям», – розповіла дружина загиблого.
Поховали захисника на Алеї Слави Лук‘янівського кладовища у Києві. В місті Шостка вулицю Кутузова перейменували на честь Сергія Мороза.
У воїна залишилися дружина Євгенія, донька Діана та син Микита.
